У глибину століть сягає трагічна історія нашого народу. На наш край, на
наші любі «тихі води, ясні зорі» неодноразово зазіхали вороги:і турки, і
татари, і поляки. Руйнували, палили села і міста, забирали в полон українських
дівчат, міцних хлопців, яких потім продавали на невільницьких ринках, а старих
людей просто безжально вбивали. Плач і стогін стояли над рідною землею. Але
український народ не корився лихим нападникам, мужньо боровся проти них. У цій
боротьбі особливо відзначилося козацтво. Вони стерегли кордони, воювали,
захищаючи не лише власні інтереси. А й інтереси інших країн. Козаки були
неперевершеними майстрами військової справи свого часу. Слава про волелюбних
українських предків живе і донині.
Ми знаємо, що нашу країну спіткало не одне лихо, перш ніж вона стала
незалежною державою.
Памʼять нескінченна книга, в якій
записано все: І життя людини, і життя країни. Багато сторінок написано кривавим і чорним. Найтрагічнішою сторінкою історії нашого
народу є голодомор 1932 – 1933 років.
Можна замести сліди злочину, можна засекретити на роки архівні документи,
можна переписати історію, а чи можна знищити народну пам'ять? Ні. З правдою
нічого не вдієш.
Солдати Другої Світової війни на смерть стояли за кожен метр своєї землі,
горіли в танках, йшли під лід, везучи хліб блокадному Ленінграду, вмирали в
концтаборах . І ніхто не стояв за ціною.
Афганська війна… Не можна забути оту згорьовану неньку, оту ранню сивину,
оті гіркі сльози над цинковими гробами.
Війна змінює кожного: когось робить кращими, когось гіршими.
Сьогоднішні події в Україні не дають спати кожному українцю. Війна на сході
нашої країни – це велика кривава рана, яка залишиться назавжди в нашій пам'яті,
в історії України. Про це розповідають очевидці.
Так, учні 9 класу провели зустріч з Учасником АТО, який нещодавно
повернувся додому. Це Паливода Сергій Миколайович.
Минуле століття пронеслося над Україною трьома
голодоморами: 1921-1922, 1932-1933, 1947 років. Було запроваджено День пам’яті жертв голодоморів та політичних репресій, який щороку
відзначається у четверту суботу листопада. Пам’яті тих, хто загинув від
голодомору 1932-1933 років оникіївці присвятили усний журнал «Минуле стукає в наші серця».
