Сторінки

Сторінки

28 листопада 2015

Минуле стукає в наші серця... (до річниці голодоморів в Україні)



Минуле століття пронеслося над Україною трьома голодоморами: 1921-1922, 1932-1933, 1947 років. Було запроваджено День пам’яті жертв голодоморів та політичних репресій, який щороку відзначається у четверту суботу листопада. Пам’яті тих, хто загинув від голодомору 1932-1933 років оникіївці присвятили  усний журнал «Минуле стукає в наші серця».
За традицією разом з представниками сільської ради, односельцями відбувся мітинг "Схиляємо голови в скорботі "



21 листопада 2015

Річниця Революції Гідності. Зустріч з учасником АТО

У глибину століть сягає трагічна історія нашого народу. На наш край, на наші любі «тихі води, ясні зорі» неодноразово зазіхали вороги:і турки, і татари, і поляки. Руйнували, палили села і міста, забирали в полон українських дівчат, міцних хлопців, яких потім продавали на невільницьких ринках, а старих людей просто безжально вбивали. Плач і стогін стояли над рідною землею. Але український народ не корився лихим нападникам, мужньо боровся проти них. У цій боротьбі особливо відзначилося козацтво. Вони стерегли кордони, воювали, захищаючи не лише власні інтереси. А й інтереси інших країн. Козаки були неперевершеними майстрами військової справи свого часу. Слава про волелюбних українських предків живе і донині.
Ми знаємо, що нашу країну спіткало не одне лихо, перш ніж вона стала незалежною державою.
Памʼять нескінченна книга, в якій записано все: І життя людини, і життя країни. Багато сторінок  написано кривавим і чорним.  Найтрагічнішою сторінкою історії нашого народу є голодомор 1932 – 1933 років.
Можна замести сліди злочину, можна засекретити на роки архівні документи, можна переписати історію, а чи можна знищити народну пам'ять? Ні. З правдою нічого не вдієш.
Солдати Другої Світової війни на смерть стояли за кожен метр своєї землі, горіли в танках, йшли під лід, везучи хліб блокадному Ленінграду, вмирали в концтаборах . І ніхто не стояв за ціною.
Афганська війна… Не можна забути оту згорьовану неньку, оту ранню сивину, оті гіркі сльози над цинковими гробами.
Війна змінює кожного: когось робить кращими, когось гіршими.
Сьогоднішні події в Україні не дають спати кожному українцю. Війна на сході нашої країни – це велика кривава рана, яка залишиться назавжди в нашій пам'яті, в історії України. Про це розповідають очевидці.
Так, учні 9 класу провели зустріч з Учасником АТО, який нещодавно повернувся додому. Це Паливода Сергій Миколайович.