Третя річниця. 

Чорна сторінка української історії. 

В пам’ять про тих, кого з нами вже нема...

Я все ще біг... Я знав , що мушу... Мушу !
Я не один ! Нас тисячі , ми - сила !..
І єдність ця , вселяла віру в душу
І вже , мені здалося , маю крила !...

Земля раптово зникла з під чобіт...
Немов яким опоєний дурманом
Відчув , нараз перевернувся світ
Вже не біжу... Лечу понад Майданом !

А там , внизу , там піт і біль, і кров ,
І крики розпачу , і стогін , і прокльони ...
Ось пропливають куполи церков ...
Нараз ударили Михайлівського дзвони !

Мерщій до гурту ! То чого ж ти ждеш ,
Невже втікаєш хлопче , з поля бою ?..
І вже не страшно зОвсім , що впадЕш ,
А страшно , що не станеш знов собою...

Я каменем лечу на грішну землю -
Скоріше вниз !... Там друзі , там сім'я ...
Та щось , нажаль , ніяк не відокремлю -
Де той що був ...і той що зараз я ...

Щит... Палиця... Мерщій вставай козаче !..
А дзвони б'ють... Дзелень-дзелень-дзеленннь...
І над Майданом лине -- ,,Плине кача,, ...
Чи то згасав...чи то займався день.

 

Еміль Дубров.